Методи сучасного лікування жіночого безпліддя

Будь-яка жінка мріє стати мамою і народити здорового малюка. Але зачати дитину виходить не у кожної в зв’язку із захворюваннями репродуктивної системи. У деяких представниць прекрасної статі є відхилення, негативно впливають на дітородну функцію організму. Але зневірятися не варто, оскільки сьогодні лікування безпліддя цілком здійснено.

Причини жіночого безпліддя

Втрата фертильної функції встановлюється такими видами і чинниками:

Розлад овуляції. Безпліддя у жінок, певне ановуляцією, виникає при розладі на різному рівні контакту між гіпофізом, гіпоталамусом, яєчниками, наднирковими. Також причиною є ендокринні захворювання.
Психогенне жіноче безпліддя. Буває тривало впливають психогенні чинники впливають на динамічність труб, що викликає порушення їх перистальтики і призводить до безпліддя.
Трубно-перитонеальна бездітність. Даний фактор свідчить завдяки їхній анатомичної непрохідності фаллопієвих труб або внаслідок зміни їх функціональної здатності.
Гінекологічні патології. Причиною безпліддя може бути міома, аденоміоз, поліп матки. Також гіперпластичні процеси ендометрія та хімічні опіки матки.

Імунологічні причини:

вік -чим старше жінка, тим вірогідність зачаття нижче;
неправильне і неповноцінне харчування;
інтенсивні фізичні навантаження;
хронічні соматичні патології (туберкульоз, діабет);
стресові ситуації;
зайву вагу, анорексія;
психоемоційні розлади;
присутність прихованих статевих інфекцій (до них відноситься вірус папіломи людини, хламідії).

Безпліддя буває відносним і абсолютним. Перше піддається лікуванню безпліддя, а друге немає.

Зазвичай відбувається це при серйозних анатомічних розладах репродуктивної функції (відсутність матки, яєчників). Про безпліддя можна говорити, якщо протягом року при постійних незахищених статевих контактах жінка не змогла завагітніти.

Діагностика безпліддя

Для благополучного лікування безпліддя важливо встановити точну причину захворювання. Знадобиться цілий комплекс діагностичних заходів.

Перед цим лікар збирає анамнез пацієнтки, вивчає медкарті, розпитує про перенесені патологіях і їх терапії, минулих вагітностях (якщо вони були), менструального циклу та інше.

Наступним етапом стає огляд в гінекологічному кріслі. Тут лікар може виявити запалення, ерозію або спайки, які стають проблемою зачаття.

Лабораторні аналізи

Додатковою діагностикою для правильного лікування безпліддя вважаються наступні заходи:

аналіз крові, сечі – визначається загальний стан здоров’я жінки, запальний процес, порушення метаболізму, інфекції;
біохімія – дозволяє виявити порушення функціонування ендокринної системи;
генетичні тести – визначення каріотипов чоловіки і жінки, оскільки хромосомні дефекти здатні гальмувати вагітність;
аналізи на статеві гормони – виявляють наявність прогестерону, пролактину та інше; потрібні при допущенні на ендокринне порушення;
мазки з піхви-дозволяють встановити активність патогенних мікроорганізмів, що перешкоджають зачаттю;
онкоцитологію – виконується паркан тканин з шийки матки;
проба Курцрока-Міллера – показує чи сумісні партнери;
аналізи на статеві інфекції – обстеження проходить і чоловік, і жінка.

Тільки комплексна діагностика допоможе визначити причину неможливості зачаття дитини.

Апаратна діагностика

Необхідна для подання стану статевих органів жінки. Знадобиться перед цим зробити:

УЗД органів малого таза – метод інформативний і безболісний;
кольпоскопія – метою стає оцінка стану піхви, шийки матки;
фолікулометрія-перевіряється дозрівання фолікулів, а також вихід яйцеклітини за допомогою ультразвуку;
лапароскопія – діагностика внутрішніх органів із застосуванням мікрозондів; в момент процедури можна видаляти наявні спайки, рубці, ерозії;
гістероскопія – вивчення порожнини матки за допомогою ендоскопа;
ультразвукова гістеросальпінгоскопія – визначаються рубці, спайки, які гальмують просування сперматозоїдів.

Таким чином дані комплексні дослідження допоможуть виявити причину бездітності у жінки і приступити до лікування безпліддя.

Діагностика чоловіки

Діагностику починають обидва відразу. Для статевого партнера важливим заходом стає спермограма (дослідження сперми визначає чоловічу фертильність, вона проводиться в спеціальних клініках або банках сперми, в яких відбираються донори сперми), генітографія, УЗД і рентгенологічне дослідження простати, мошонки, біопсія яєчок.

Буде потрібно і лабораторна діагностика на наявність венеричних патологій за допомогою взяття мазка з уретри, виділень простати. Відразу потрібно буде здати аналіз крові, включаючи і на рівень гормонів.

Методи лікування

Нинішня медицина володіє величезним переліком методик, які лікують безпліддя. Кожна з них має свою ефективність і використовується відповідно до конкретної причини захворювання.

Медикаментозна терапія

Націлена на відновлення нормального гормонального фону і ліквідацію різних запальних, інфекційних, аутоімунних процесах, і інших хворобах, що перешкоджають заплідненню.

Медикаментозні лікування безпліддя здатні застосовуватися в якості основного або додаткового методу.

У нинішній час гормональна терапія має на увазі наступні лікарські препарати:

Цитрат кломифена (кломид) – підвищує продуктивність фолікулостимулюючого гормону в жіночому організмі, сприяючи природної овуляції.
Сечові гонадотропіни – виділяються з відфільтрованої жіночої сечі, необхідна для овуляції і формування ендометрія. Препарати потрібні для підвищення росту і числа фолікулів в момент ЕКО.
Рекомбінантні гонадотропіни-замінник справжніх статевих гормонів, які відбуваються за допомогою генної інженерії і приємним для збільшення зростання фолікулів.

Для усунення статевих інфекцій використовуються антибіотики (Метрогил, Метронідазол), протигрибкові, противірусні ліки. Запалення допомагають зняти кортикостероїди або НВПС. У разі терапії імунологічного характеру захворювання застосовують антигістамінні засоби. Терапевтичний курс становить в середньому 2-3 міс. Прийом препаратів строго за приписом.

Оперативне втручання

Використовується в основному для знищення анатомічних пошкоджень і усунення пухлини в статевих органах. За допомогою нинішніх малоінвазивних технологій вдається дістатися до органів очеревини, малого таза. Також виконуються діагностичні заходи, що дозволяють швидше вилікувати хворобу.

Хірургічне втручання має на увазі наступне:

Лапараскопію – щадна процедура, націлена на визначення і ліквідацію патологічних процесів, до них відносяться спайки, що знаходяться в районі маткових труб, яєчників, міоми матки, ендометріозу.
Гістероскопія – дослідження внутрішніх стінок матки за допомогою приладу гістероскопа. За допомогою маніпуляції вдається усунути поліпи ендометрію, спайки.
Біопсія тканин цервікального каналу виконує цитологічне, гістологічне обстеження, яке допомагає визначити новоутворення в слизовій оболонці.

Психотерапія

Часто на роботу репродуктивної системи впливають психологічні причини. Постійна депресія, конфлікти з близькими людьми, колегами, призводить до відсутності вагітності. При цьому виходить хронічний стрес.

Спробувати вилікувати таке можливо за допомогою психотерапевтичних сеансів, які проводяться протягом жодного дня. В даному випадку допоможуть психотерапевти або психологи.

Генна терапія

Більш сучасним лікуванням є корекція генетичних мутацій, що провокують репродуктивну дисфункцію. Тут застосовують медикаменти, які складаються з нуклеїнових кислот і методи генної інженерії.

Способи подолання

Допоміжні репродуктивні технології (ДРТ) зможуть допомогти навіть в тих ситуаціях, коли традиційні методи не дали результат. Особливістю ДРТ стає виконання окремих або всіх ступенів зачаття поза жіночим організмом.

Штучна інсемінація

Можна сказати, що методика якимось чином замінює традиційний статевий контакт. Обумовлюється у впровадженні заздалегідь підготовленої сперми в матку крізь катетер. Саме зачаття і подальший розвиток малюка відбуваються природним шляхом.

Штучне зачаття застосовується в тому випадку, якщо не здійснимо природний прохід сперми матку.

Еко

Екстракорпоральне запліднення досить складний метод, вимагає особливої підготовку, і складається в зачатті плода поза жіночим організмом. І має на увазі кілька етапів:

активізація яєчників – ін’єкції з гормоном підвищують число яйцеклітин за один період менструації;
запліднення – після того, як зібрали і відібрали життєздатні яйцеклітини, їх розташовують в інкубатор; потім використовують донор сперми, поєднуючи його з яйцеклітиною; так відбувається зачаття;
пункція фолікулів – сформовані яйцеклітини виймаються за допомогою голки, яка вводиться в піхву;
культивування та перенесення ембріонів -на протязі 6 діб запліднені яйцеклітини розвиваються до етапу первинного дроблення або бластоцисти, потім переносяться в матку з метою імплантації.

ЕКО слід проводити за різними протоколами лікування, що залежить від репродуктивної активності пацієнтки, вікової категорії, присутності патологій і протипоказань.

Допоміжні методи

Для лікування жіночого безпліддя використовують і інші додаткові техніки, що збільшують вірогідність зачаття дитини. Їх також варто знати перед підготовкою і вирішенням даного питання:

ІКСІ – примусова пересадка сперматозоїда в яйцеклітину, відбувається за допомогою мікроскопічної голки;
сурогатне материнство – зовсім чужа жінка виношує подружжю дитини, які не здатні самостійно виносити і народити; тобто вона дає скористатися своєю репродуктивною системою;
кріоконсервация – терапія спрямована на захист біоматеріалу для експлуатації в подальших спробах ЕКО або для відкладеного материнства;
застосування донорського біоматеріалу – спосіб полягає в застосуванні чужої сперми, ооцитів або ембріонів.

Вибір тієї чи іншої технології обумовлюється точною причиною захворювання, віку майбутніх батьків, якщо інші методики не виліковують патологію. Лікар індивідуально підбирає відповідний спосіб, кожен з якої потребує своєї підготовки.

Ефективність лікування безпліддя

Дієвість застосовуваних на сьогодні терапевтичних технік, оцінюється в такий спосіб:

У абсолютно здорових пар ризик сприятливого зачаття природним шляхом становить 30%. Застосування різних способів лікування безпліддя досягає приблизно 40-50%, а іноді навіть 60%. Результативність в порівнянні з природним зачаттям збільшується на 20, а то і 40%.
Варто знати, що безпліддя – це повна нездатність самостійного запліднення. Тобто вищеописані технології дають молодим парам шанс стати батьками і не впадати у відчай свою хворобу.

Але стовідсоткової гарантії швидко вилікувати хворобу і зачати малюка медики не дають. Наприклад, при екстракорпоральному заплідненні часто потрібно жодна спроба, щоб ембріон прижився

Потрібно знати, що безпека лікування перш за все. Певні процедури здатні завдати незворотної шкоди організму. Гормональна активізація яєчників нерідко провокує синдром гіперстимуляції. Виходячи їх складності ситуації можливе деяке нездужання, складне порушення функцій, а в гіршому випадку – летальний результат.

Тому вибирати клініку для лікування потрібно ретельно, щоб вона мала державну ліцензію.